Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зажирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заиграть, зашалить.
Півня, -ня́ти, с. Птенчикъ, пѣтушокъ. Ум. півня́тко.
Підливання, -ня, с. Подливаніе.
Повиймати, -ма́ю, -єш, гл. Вынуть (во множ.). Уже й шаблі повиймали, щоб рубать. ЗОЮР. І. 120. Повиймаю чорний терен з білих ніг. Чуб. V. 626. А я ж тю звичай знаю, двері й вікна повиймаю. Чуб. повиймати очі. Выколоть глаза. Очі повиймав. Мир. ХРВ. 33. Дай гочі повиймати, то дам пити. Рудч. Ск. II. 49.
Позашильовувати, -вую, -єш, гл. Задѣлать шалевками во многихъ мѣстахъ.
Покоління, -ня, с. Поколѣніе. К. МХ. 44. Левиц. Пов. 324.
Роздір, -дору, м. Часть повозки при заднихъ колесахъ. Вх. Лем. 462.
Свердел, -дла, м. Буравъ. Бере жінку, рескаль, лопату і сокиру і свердел — ідуть заробляти. Рудч. Ск. І. 162. 2) = сохар. Шух. І. 181.
Сницарь, -ря, м. 1) Ваятель, рѣзчикъ. 2) Колесникъ, каретникъ.
Усмажитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Изжариться. Капуста усмажилась. Гуска усмажилась. 2) = удушніти. Він лежить у неї на колінах, та так усмажився, що й заснув. Грин. II. 63.