Вистягом нар. Въ строчку.
Криворотий, -а, -е. Съ кривымъ ртомъ. Баба бридка криворота.
Мі́чник, -ка, м. = мечник.
Об'юшити, -шу́, -ши́ш, гл. Облить кровью. Як ударив лев у камінь, — кохті позлізали... Заревів лев, підняв лапи, лапи об'юшило.
Пісі гл. Дѣтск. Мочиться.
Пліт, плота, и пло́ту, м. Плетень, изгородь, сплетенная изъ хворосту; у гуцуловъ изъ горизонтально лежащихъ жердей (ворини), концы которыхъ ущемлены между двумя рядомъ стоящими тонкими и высокими столбами (кілє), верхніе концы которыхъ стянуты сплетеннымъ изъ тонкаго древеснаго ствола кольцомъ (гужва, гуже́вка); нижняя жердь (ворина) для предохраненія отъ гніенія лежитъ на камняхъ, называемыхъ підніжки. пліт вічний. Огорожа сложенная изъ камней. Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. Копитан хоть і подивиться на чоловіка, то неначе собака крізь пліт. Низом, низом по-під плоти, в коноплях сховався.
Повискрібати, -ба́ю, -єш, гл. Выскресть (во множествѣ). Діжки повискрібала й повимивала, — чи їх у погріб повиносити?
Попідкочувати, -чую, -єш, гл. Подкатить (во множествѣ). Вози попідкочуйте до коморі, будемо мішки накладати.
Сокира, -ри, ж.
1) Топоръ, сѣкира. Часть ея: жало — лезвіе, борідка — задняя часть лезвія, носок — его передняя часть, щоки — бока, голова — часть возлѣ обуха, ухо — дыра, въ которой укрѣплено топорище, ручка, держално — топорище. У гуцуловъ: вістрє = жало, части его также носок и борідка, выше — плече, возлѣ обуха — шия, пазуха = ухо, топорище — топорище.
2) Родъ писанки. Ум. сокирка, соки́рочка.
Троска, -ки, ж. Шлакъ.