Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дідуга

Дідуга́, -ги́, дідуга́н, -на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Н. п. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 389.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІДУГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІДУГА"
Баштовий, -а, -е. 1) Башенный. Аф. 295. Баштова гармата. 2) Употребл. какъ сущ.: сторожъ на башнѣ.
Безперечно нар. Безспорно, несомнѣнно.
Бурштин, -ну, м. Янтарь. Желех.
Вербичка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Запоря́д нар. Одинъ за другимъ. Вх. Лем. 416.
Зду́ру нар. Сдуру. Так инший здуру неборак над Божим ділом вередує. Гліб. 70.
Повновидий, -а, -е. Круглолицый, полнолицый. К. ЧР. 45. Чоловік плечистий, русявий, повновидий. ЗОЮР. І. 97. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий, кучерявий. МВ. ІІ. 7. Місяць... був би повновидий. Дещо.
Слідком нар. Слѣдомъ, вслѣдъ. За ним слідком іде. Рудч. Ск. II. 84.
Тваринка, твари́нонька, твари́ночка, -ки, ж. Ум. отъ тварина.
Чопок, -пка, м. Ум. отъ чіп. Ком. II. № 383.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІДУГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.