Вівсяник, -ка, м. 1) Овсяный хлѣбъ. Голодному й вівсяник добрий. 2) Названіе лошади въ загадкѣ. Прибігли штрики-брики, ухватили далду-балду, почули м'якинники, пазили гречаникам: «сідайте на вівсяники, доганяйте штрики-брики, віднімайте далду-балду» (вовки, свиня, собаки, люде, коні).
Завча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. завчи́ти, -чу́, -чиш, гл. Заучивать, заучить.
Кум, -ма, м. Кумъ. То Хмельницький теє догадав, кумом його до себе прохав. Дума. Куми. Кумъ и кума вмѣстѣ. В кого діти мруть, то треба тому брати кумів стрічних. Неси ж в хату, а я верти кинусь за кумами. одкупні куми. Кумовья, замѣняющіе, послѣ соотвѣтственнаго народнаго обряда, прежнихъ, обыкновенныхъ, кумовьевъ, при чемъ послѣдніе совершенно теряютъ всѣ права кумовьевъ, — такая замѣна дѣлается только въ случаѣ долгой болѣзни ребенка. Cм. купо́вана мати. про́хані куми. Обыкновенные воспріемники. стрічані куми. Встрѣчные кумовья. рідний кум. Кумъ-воспріемникъ по отношенію къ отцу дитяти, послѣдній же — просто кум. Ум. кумась, куме́ць, кумочок, кумцьо. Здоров, кумасю мій, Кіндрате! Прийде кумець на обідець, а ложки не буде. Ой щучечки за для кумочка, а карасі за для кумасі. Та кумцьо таки не випив.
Мах! II, меж. отъ гл. махати. Сюди мах! туди мах! та й вискочив з неї лях!
Нароби́ти, -ся. Cм. наробляти, -ся.
Носіння, -ня, с. Ношеніе, носка.
Палетиця, -ці, ж. Палица, палка. А я собі на думці: ой коли б він палетицею не вдарив. Не витече в його розуму таку палетицю зробити.
Повипускати, -ка́ю, -єш, гл. Выпустить (многихъ). Сад-виноград витоптали, райськії пташки повипускали. Повипускала дівка людей (з неволі).
Полягти, -ля́жу, -жеш, гл. Полечь, лечь. А моя могила край синього моря, полягли любощі і щира розмова. Слава не поляже. Да як моя головонька поляже, до тогді тобі всяке ледащо скаже. Всі вороги спать, поляжуть.
Привал, -лу, м. Выступъ скалы. Сіли собі на привалу, люльки закурили.