Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дитинка

Дити́нка, -ки, ж. Ум. отъ дитина.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 385.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИТИНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИТИНКА"
Неясний, -а́, -е́ Неясный, темный.
Обпити, -ся. Cм. обпивати, -ся.
Повіддирати, -ра́ю, -єш, гл. Оторвать, отодрать (во множествѣ).
Поденниця, -ці, ж. Поденщица. Черниг. у. Ум. поде́нничка.
Покута, -ти, ж. 1) Покаяніе. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи? ЗОЮР. І. 130.
Попогибіти, -бію, -єш, гл. Побѣдствовать. Як попогибіє з тиждень, то покине горілку пити. Н. Вол. у.
Професорувати, -ру́ю, -єш, гл. Быть профессоромъ. Желех.
Серік нар. Сего года. Борз. у.
Старший 2, ого, м. Начальникъ.
Фаналевий, -а, -е. Фланелевый. Приходила і ся сюди, в червоній юпочці баєвій, в запасні гарній фаналевій. Котл. Ен. І. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИТИНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.