Добри́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. 1) Поддабриваться, подлащиваться. Як стали мужики-лизуни добритися до панів та навчати їх хазяйнувати, то у панів стало погано жити. 2) Удаваться, хорошо идти. От таки мені не добриться: ізнов поковзнулась і впала. Це сьогодні вже вдруге. 3) Щось мені не добри́ться. Что то плохо себя чувствую.
Забіжни́й, -а́, -е́. забіжне́ крило́ (у не́воді) Нижнее крыло невода.
Лабзюкати, -каю, -єш, гл. Попрошайничать, выпрашивать. Лабзюкати хліб під вікном.
Ламаний, -а, -е. Ломаный, переломленный. Назбірали останків ламаного (хліба) сім кошиків.
Половити 2, -влю́, -виш, гл. Поймать; переловить, выловить. Взяли коника половили. Коли б половили щуку велику. Як рибу в сак, половив. Чи половила вже курчата?
Скарбник, -ка, м.
1) = скарбівничий.
2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство.
Ходільник, -ка, м. Ходокъ.
Хрьокати, -каю, -єш, гл. = хрокати.
Черевичний, -а, -е. Башмачный.
Школа, -ли, ж.
1) Школа, училище. Синочки зросли — у школу пішли. Виріс хлопчик уже такий, що став у школу ходить.
2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: школа́. Школьники. Може думаєте, що дітвора сипнула з хати зустрічати новобранку-товаришку, як то бува з школою? Школа по суботах було ходить туди.
3) (жидівська). Синагога, еврейская молельня. А як то був жид Янкель, то він коло школи похожає та по школі плаче-ридає: школо наша, богомільнице!»