Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дніпря́нщина, -ни, ж. Мѣстность при Днѣпрѣ.
Коненя, -ня́ти, с. Ум. отъ коня́.
Озюм, -му, м. 1) Изюмъ. 2) Городъ Изюмъ. Летіла зозуля, зозуля, з инчого города, з Озюма. Грин. III. 535.
Поспрошувати, -шую, -єш, гл. Пригласить (многихъ), созвать. Як всіх вже поспросює, то іде додому. Грин. III. 502.
Се́-б-то, нар. То-есть. Cм. Сей.
Сіменитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. О женщинѣ: рожать дѣтей. Тільки діти часто докучають. Сама й не вправлюсь. З першого году так і почала сіменитись. Г. Барв. 259.
Скойка, -ки, ж. Ракушка: устрица. (Камен. у.). Драг. 386.
Стопа, -пи́, ж. 1) Стопа, ступня, слѣдъ ноги. Тілько ми поминули, — вони (лисиці) тоді повставали да так стопа в стопу і біжать. О. 1861. V. 70. Старий показав мені на дві стопи, висічені на тій скелі. Стор. II. 122. 2) Футъ. Пять стопів глини. Федьк. І. 75.
Таркач, -ча, м. Конь бѣлый съ черными или рыжими пятнами.
Таськання, -ня, с. Призывъ утокъ крикомъ: тась-тась! Шейк.