Запи́лювати I, -люю, -єш, сов. в. запили́ти, -лю́, -лиш, гл. Запыливать, запылить.
Заха́пувати, -пую, -єш, сов. в. захапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Захватывать, захватить. Вітер раз-у-раз захапує з собою пару й односить її.
Здрі́бна нар. Мелко. Оріт же, синки, а здовга нивки, а здрібна скибки. Ум. здрібне́нька.
Кабиця, -ці, ж.
1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Горить огонь тихенько на кабиці.
2) Круглая или четырехугольная яма, въ которой помѣщается гончарная печь.
Навісни́й 2, -а́, -е́. = навіжений. Оженився навісний та взяв біснувату, не знаючи, що робити — запалили хату. Люд навісний нехай скаженіє.
Надрочи́ти Cм. надрочувати.
Обкрутити, -ся. Cм. обкручувати, -ся.
Поковзом нар. Скользя. Бим мужики бабу, та потім поковзом тягли.
Ретізь, -зя, м. = ретяз 1. Ум. ретізо́к.
Чорнобильник, -ка, м.= чорнобил.