Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Знехотя, зне́хочу, нар. Нехотя, противъ воли, неохотно. Давно! — знехотя промовив Сухобрус і замовк. Левиц. Пов. 42. Знехочу баба порося ззіла. Посл.
Лютува́ння, -ня, с. Свирѣпствованіе. Лютуванням і кров'ю вони наситились уже в-доволю. Стор. МПр. 147.
Мотузо́чок, -чка, м. Ум. отъ мотузок.
Підбіг, -га, м. Насѣк. Bombyx rubi. (гусеница). Вх. Пч. І. 5.
Порозруйновувати, -вую, -єш, гл. Разрушить (во множествѣ).
Порозсукувати, -кую, -єш, гл. Разсучить, раскрутить (во множествѣ).
Пристрітельний, -а, -е. = пристрітний. Єф. 26.
Улупити, -плю, -пиш, гл. 1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Лукаш. 169. Серця б улупила та матінку купила. Мил. 205. 2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. ЗОЮР. ІІ. 72. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. Грин. ІІІ. 565. А як влупить чортяку грім, заб'є його. Драг. 44. 3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями. ХС. ІІІ. 56.
Уходити 1 Cм. увіходити.
Штукенція, -ції, штуке́рія, -рії, ж. = штука 4 и 5. Чи чули, яку він штукерію викинув в Острі? Стор.