Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
Дзерка́льний, -а, -е. Зеркальный. Дзеркальні вікна.
Заме́рлий, -а, -е. 1) Замершій. 2) Находящійся въ летаргическомъ снѣ.
Костяниця, -ці, ж. = камениця 2.
Купчина, -ни, ж. = купка.
Оборожина, -ни, ж. Столбъ въ оборозі.
Посцикайло, -ла, с. Испусканіе урины. З кавунів наїдку нема, тільки посцикайло.
Розмуркотатися, -чу́ся, -чешся, гл. Размурлыкаться.
Скруха, -хи, ж. Сокрушеніе. Дай їх серцу скрухи, би ся спам'ятали. І такий він, сіромаха, смутненький.... У такій скрусі, що мені жалько стало.
Шаркнути, -ну, -неш, гл. Провести по косѣ лопаткой. Шаркне по косі разів зо два лопаткою і пішов косить.
