Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Басувати, -сую, -єш, гл. 1) О лошади: рѣзвиться, подыматься на дыбы, скакать, идти въ галопъ. Кінь басує... от-от річку, от-от перескочить. Шевч. 2) = мурчати. Кіт басує. Вх. Лем. 390. 3) — кому. Поддакивать кому, подольщаться къ кому. Фр. Пр. 23.
Бучулька, -ки, ж. Ум. отъ бучуля.
Вибідувати, -дую, -єш, гл. 1) Пробѣдствовать. Вибідував тиждень. 2) Выстрадать.
Вицюркати, -каю, -єш, гл. Вытечь, вылиться. Вх. Лем. 398.
Дзиндзоо́кий, -а, -е. Близорукій. Та в нас дівка була дзиндзоока. Полт. у.
Нава́жити, -ся. Cм. наважувати, -ся.
Підцобрити, -рю, -риш, гл. Стибрить, стащить. Нишком... пляшечку оковитої підцобрить. Св. Л. 6.
Прилепеткуватий, -а, -е. ? На вгороді лепеха прилепеткувата. Мил. 105.
Соцькувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть сотскимъ. Мій син соцькував. Новомоск. у.
Хрокати, -каю, -єш, гл. 1) Хрюкать. Уже свині на городі — он чути хрокають, — біжи швидче! Харьк. 2) Извлекать звукъ ударомъ хро́кала, бовта по водѣ. Харьк. у.