Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Вугнавець, -вця, м. = гунявий.
Допуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. допусти́ти, -щу́, -стиш, гл. Допускать, допустить. Боже, як прийде час умерти, не допускай довго лежати — кажи прийти смерти. Тільки допусти його до коша, а сам не рад будеш.
Луко́вина, -ни, ж. Изгибъ, дугообразный выгибъ.
Набіси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. Набѣситься.
Підтупувати, -пую, -єш, гл. Топать въ тактъ ногами.
Пороспростувати, -тую, -єш, гл. Расправить, выпрямить (во множествѣ).
Рицарство, -ва, с. = лицарство.
Упертість, -тости, ж. Упрямство, упорство.
Цісаречок, -чка, м. Ум. отъ цісарь.
