Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуркотій

Гуркоті́й, -тія́, м. Стучащій, неспокойный человѣкъ. Рк. Левиц.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 341.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРКОТІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРКОТІЙ"
Вимислити Cм. вимишляти.
Вишкіблювати, -люю, -єш, гл. Выскабливать. Шух. І. 250.
Глистянка, -ки, ж. Рыба съ глистою въ серединѣ. Азов. море. (Стрижев.).
Катиха, -хи, ж. Жена палача.
Непотребний, -а, -е. = непотрібний. Гол. І. 33.
Пукнути, -ну, -неш, гл. 1) Стукнуть. Ой піду я під віконце, пукну. Гол. І. 276. Гукни, та не пукни, або: та не стукни. Н. Вол. у. 2) Лопнуть, треснуть.
Тискнява, -ви, ж. Тѣснота, большое стеченіе людей. Лубен.
Туря, -ряти, с. Дѣтенышъ тура. Вх. Пч. II. 5.
Царівниця, -ці, ж. = цариця. Як ударив Байда з лука та царя між уха, а царівницю да у потилицю. Грин. ІІІ. 584.
Челядникувати, -ку́ю, -єш, гл. Служить, быть слугой, наемнымъ работникомъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУРКОТІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.