Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Анке́рь и анки́р, -рю, м. = Альки́р. Де ж ти будеш спала? — В анкерю, в пірю. Гол. І. 126.
Зви́чити, -чу, -чиш, гл. Пріучить. Це ви так цуцика до рук звичили. Лебед. у. Звичили корову доїтися на налигачі. Борз. у. То він звичений так. Черк. у.
Зрана нар. Поутру, съ утра. По закутках зрана до вечора стоять діди. Левиц. І. 42.
Моска́льчик, -ка, м. Ум. отъ москаль.
Підмитва, -ви, ж. Подмываніе; вода, которой подмываютъ. Миють також стіни, доки сягає підмитва. МУЕ. III. 42.
Поблизити, -жу́, -зи́ш, гл. Слишкомъ приблизить. Желех.
Повитолочувати, -чую, -єш, гл. Вытоптать (растенія, во множествѣ). Таке мені горе: чиїсь коні повитолочували і ячмінь, і пшеницю. Славяносерб. у.
Понасуплюватися, -плюємося, -єтеся ч. Нахмуриться (о многихъ).
Умедити, -джу, -диш, гл. Основное значеніе повидимому: усластить медомъ; встрѣчено только въ переносномъ, ироническомъ значеніи о плохомъ приготовленій. На столі окраєць хліба, та так його мудро перепечайка умедила, шо йому й шкоринка на палець одстала. Мнж. 108.
Цв'якати, -каю, -єш, гл. = чв'якати. Овіня цв'якат, кед гоп. Вх. Лем. 480.