Буртись! меж., выражающее быстрое паденіе. Дядина заходилась лягати спати, і я вже розбіралась, аж щось буртись у город, буртись, а послі ліса трісь!
Гетьманенко, -ка, м. Сынъ гетмана.
Гря́нути, -ну, -неш, гл. Быстро двинуться, побѣжать, поѣхать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне.
Діжа́, -жі́, ж. 1) Квашня, кадка, въ которой приготовляютъ тѣсто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Питай, чи діжу замісить. Діжу́ виробля́ти. Валять хлѣбы. 2) Круглая ямка въ землѣ, вырываемая среди другихъ меньшихъ при дѣтской игрѣ въ місяць. Ум. Ді́жка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить.
Докоря́ння, -ня, с. Укоры, упреки; упреканіе.
Напідпи́тку нар. Навеселѣ. Мати сина силою женила, напідпитку невістку судила.
Опрічний, -а, -е. Особенный, отдѣльный. Пей чоловік якийсь опрічний од людей. Умом і хвабрістю своєю в опрічнеє попав число. Опрічна хата.
Повряжуватися, -жуємося, -єтеся, гл. = повряжатися.
Ростолкувати, -ку́ю, -єш, гл. Растолковать. Король загадує, що схоче; як слуга не зна, що робити на загадку королеву, то король йому ростолкув і той повинен зробити.
Сікарь, -ря, м. Производящій порку, сѣкущій. Підпроси сікаря..., щоб не дуже бив.