Дерези́на, -ни, ж. Одинъ экземпляръ дерези.
Дрі́пло, -ла, с. об. Дрянь, оборвышъ. Ми робимо, ми жнемо, ми в коломазі, а вони, не робивши вихорошуються; старе дріпло — і те шубу яку напірить.
Захва́чувати, -чую, -єш, сов. в. захвати́ти, -чу́, -тиш, гл. = захоплювати, захопити. Не хапайсь в пекло: може ще й син захватить.
Караки, -ків, мн. Мѣсто, гдѣ стволъ дерева раздѣляется на двое. Як насіла у літі сарана, ню де гілля, або караки, то геть усе поламала.
Лимари́ха, -хи, ж. = лимарка. Ой пила, пила лимариха на меду, та й пропила свою дочку молоду.
Лю́дяний, -а, -е. Гуманный, привѣтливый въ обращенія. Гервасій... вийшов пан-отцем простим, людяним. 2) Человѣческій, свойственный порядочному человѣку, настоящій. У нього і скотини людяної чорт-ма. У багача і одежа людяна.
Мизи́нок, -нка, м. = мизинець. Була як мизинок і зосталась знов одна як гичечка.
Проклинати, -на́ю, -єш, сов. в. проклясти, -кляну, -неш, гл. Проклинать, проклясть. Пішла мати да плачучи, свого сина проклинаючи. Дівчинонька плаче, сильненько ридає, свою долю проклинає.
Пупінок, -нка, м. = пуп'янок 1.
Торбей, -бея, м. Нищій.
