Глибоченький, -а, -е., Ум. отъ глибокий. Довольно глубокій. Утопила ж я свою доненьку в криницю глибоченьку.
Душогу́бник, -ка, м. 1) = душогубець. 2) Душу погубляющій. (Сатана) душогубник.
Занори́читися, -чуся, -чишся, гл. Упасть лицомъ внизъ. Він підскочив ти пихиць її! так і заноричилась!
Нако́їти, -ко́ю, -їш, гл. Надѣлать, натворить (преимущественно чего-либо дурного).
Плести, -ту, -теш, гл.
1) Плесть. Дівочки та віночки та плестимуть. Плетуть сітки та на твої дітки.
2) Вязать. Плести панчохи.
3) Вить. Плете... вірьовки.
4) — лозу. Родъ дѣтской игры: дѣти становятся въ два ряда лицомъ къ лицу, всѣ пары vis-avis берутся за руки; крайняя пара проходитъ подъ руками всѣхъ и становится съ противоположнаго конца, за ней слѣдующая и т. д., — подражаніе выплетанію изъ лозы какой нибудь вещи.
Порозмовляти, -ля́ю, -єш, гл. Поговорить.
Потворитися, -рю́ся, -ришся, гл. Зариться, желать чего, хотѣть имѣть. Ти ся не потвори на тоту бестію.
Розгодинитися Cм. розгодинюватися.
Уздрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. уздріти, уздрю, -риш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Не видала сова сокола, як уздріла, аж умліла. Змій.... як уздрів, що їх нема, — та як сунув поверх комишу доганяти. Вздріла уранці, що тебе нема. Доброго нічого там не вздріла. Ой коби я свого любка на годинку вздріла.
Ускубнути, -бну, -неш, гл. 1) Дернуть за волосы. Хто схоче, добре ускубне за вражий чуб його зубами. 2) Урвать, дернуть. Вскубни трохи сіна. Живемо.... як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне.
