Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

козій

Козій, -зія, м. Названіе вола съ расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ закручены наружу. КС. 1898. VII. 45.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 266.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗІЙ"
Задуя́вка, -ки, ж. = задувка. Вх. Уг. 239.
Зажи́нки, -ків м., мн. Начало жатвы.
Лежебо́кий, -а, -е. Лѣнивый. Була у чоловіка жінка — лиха, дурна, лежебока. Ном. № 12000.
Переводня, -ні́, ж. Измельчавшая, выродившаяся порода.
Підгін, -го́ну, м. на підгін поїхати чумакам. Поѣхать на встрѣчу съ новыми волами для замѣны утомленныхъ.
Похребтина, -ни, ж. 1) Крестецъ, хребетъ. Конст. у. Хребетъ. Харьк. у. 2) Боковая часть сѣдла. Шух. І. 252.
Роспорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. роспоротися, -рю́ся, -решся, гл. Распарываться, распороться.
Ткацтво, -ва, с. 1) Ткачество, ремесло ткача. Шух. І. 254. 2) соб. Ткачи. Все ткацтво зійшлося. Шейк.  
Трюхати, -хаю, -єш, гл. Ѣхать или бѣжать рысцой. Худі коні о. Хведора зовсім потомились і ледві трюхали, в'їжджаючи в ворота. Левиц. І. 457.
Увірванець, -нця, м. = увірва. Вх. Зн. 73.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЗІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.