Воротник, -ка, м. = воротарь.
Загі́рній, -я, -є. Находящійся за горами.
Запряга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. запрягти́, -жу́, -же́ш, гл. Запрягать, запрячь. Учений, а кобили не запряже. Запріг коня вороного та й одвідав.
Зго́ди́ти, -джу, -диш, гл. 1) — кого́. Условиться съ кѣмъ, пригласить или нанять кого. «Затѣется въ селѣ свадьба; прежде всего заботятся о томъ, чтобы згодити попа». Згодили якогось москаля з міста за куховара. 2) Погодить, обождать. Ой, синочку, згоди годиночку, та таки я зберу свою родиночку. Згодивши днів зо три, прийдемо на роботу.
Ложе́чник, -ка, м. 1) Ложечный мастеръ. 2) Футляръ для ложки, носившійся запорожцами у пояса. Підперезувались вони шкуратяним поясом і прив'язували до його гаман... з кресалом і губкою, швайку, — часом налагодить збрую і ложечник з ложкою.
Нездоров'я, -в'я, с. Нездоровье. Моя дочка ніколи тебе обіжати не буде: се вона так щось із нездоров'я.
Печалування, -ня, с. Скорбь, печаль.
Порозстригати, -га́ю, -єш, гл. Разстричь (многихъ).
Псярня, -ні, ж. = псюрня. От доведеться піти світ за очі через ту псярню.
Рюмсати, -саю, -єш, гл. Плакать, рюмить.