Зажму́рити, -рю, -риш, гл. Зажмурить (о глазахъ).
Закозакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Начать вести жизнь козака.
Змогти, зможу, -жеш, гл. 1) Смочь, быть въ состояніи. Бо ти будеш сварити, а я ся журити, то не зможу, молоденька, по світі ходити. А вже мені старенькому без коня пропадати, не зможу я по степах чвалати. Не зміг одвести очей од молодої. Коли хочеш, зможеш мене очистити. 2) Одолѣть. Божевілля-кохання змогло безщасну. Два дні не спить і сон його не зможе.
Мигу́шка, -ки, ж. Зарница, молнія.
Пільгувати, -гую, -єш, гл. Облегчать, послаблять.
Позавертати, -та́ю, -єш, гл. Воротить (многихъ). Як їх турки-яниченьки із-за могили напали... коні з добиччу назад у город у Турещину позавертали.
Поцупити, -плю, -пиш, гл.
1) Потянуть, потащить.
2) Утянуть, утащить.
3) Потянуть, ударить. Через тин утікав та й не почеркнувся, як поцупив дядько ціпом, так я и осміхнувся.
Псюрня, -ні, ж. = псярня. Як псюрня вся собак напала, — оттут мені вже вірна смерть.
Сідий, -а, -е. = сивий. Зажурилась Хмельницького сідая голова.
Туркут Cм. туркот.
