Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

козиряти

Козиряти, -ря́ю, -єш, гл. 1) Ходить съ козыря (при игрѣ въ карты). 2) Храбриться, козырять. Одначе як не козиряв, утратив силу над собою. Мкр. Г. 19.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 266.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗИРЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗИРЯТИ"
Завика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. зави́кнути и зави́кти, -кну, -неш, гл. = звикати звикнути.
Зави́на, -ни, ж. Вина, погрѣшность. МВ.
Заложа́тися, -жа́юся, -єшся, гл. Биться объ закладъ. Черк. у.
Мру́кати, -каю, -єш, гл. Мурлыкать. Кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає з свого доброго талану. МВ. ІІ. 134.
Небіль, -лю, м. Крупный камень песчаникъ (не битый). Мнж. 186.
Повідеркове, -вого, с. Пошлина съ ведра.
Причинити, -ся. Cм. причиняти, -ся.
Сугроба, -би, ж. Большая выбоина. Мнж. 192.
Схватитися, -чуся, -тишся, гл. = схопитися. А поперед його і схвативсь вихор. Чуб. І. 34.
Танцівник, -ка, м. Танцоръ. Употребляется у гуцуловъ, но въ формѣ: данцівни́к. Шух. І. 33.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЗИРЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.