Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заскабити

Заска́би́ти Cм. заскаблювати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 96.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАСКАБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАСКАБИТИ"
Бурсуватися, -суюся, -єшся, гл. Барахтаться, въ борьбѣ возиться. Вони почали бурсуватись — то в шутку, а то вже і навспрашки. Новомоск. у.
Лепо́к, -пка́, м. Раст. Asperugo Араrine. ЗЮЗО. І. 113.
Наві́шувати, -шую, -єш, сов. в. наві́сити, -шу, -сиш, гл. Навѣшивать, навѣсить.
Ножиці, -ць, м. мн. Ножницы. Вдарь у стіл — ножиці обізвуться. Ном. № 6799.
Оптека, -ки, ж. = аптека. Рудч. Ск. II. 147. О. 1862. І. 52.
Подушити, -шу́, -шиш 1) Задушить (многихъ). Ховайтесь, казала лисичка, бо він же прийде та й подушить нас. Рудч. Ск. І. 24. 2) Надавить. Воздух подушить і вижене воду з лівера. Дещо.
Позахлюпувати, -пую, -єш, гл. Забрызгать (во множествѣ). Де це ви так сорочки позахлюпували? Богодух. у.
Понімати, -ма́ю, -єш, сов. в. поня́ти, пойму, -меш, гл. 1) Ловить, поймать, схватывать, схватить. Поняв ти мені зайця. Чуб. II. 189. За Дунаєм та за річкою язика поняли. Грин. III. 604. 2) — кого. Женить на комъ; жениться на комъ. Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти. Мет. 349. Уже ж твій синок оженився: поняв собі паняночку. Мет. 448. Поняв собі багату жінку. МВ. (О. 1862. І. 72). 3) Покрывать, покрыть, занять, затапливать, затопить. Поняла вода всю землю. К. Грам. 65. Ой вже діда вода по коліна поняла. Н. п. 4) Охватывать, охватить. Гнів... понімав його душу. МВ. (О. 1862. І. 84). Поняли Бога жалощі до людей. ЕЗ. V. 112. Хилитися під нашу волю стали, бо їх наука наша поняла. К. ПС. III. 8. 5) поня́ти віри. Повѣрить. Брат і віри поняв. Рудч. Ск. І. 132. Не поняв віри словам моїм. Св. Л. І. 20.
Почерпати, -па́ю, -єш, гл. Черпать нѣкоторое время.
Сонько, -ка, м. 1) Ум. отъ сон. Ходить сонько по долині.... Ой ну, соньку, в колисоньку, заколиши дитиноньку. Мил. 35. 2) Соня, сонливецъ. Оставлю ж сих хропти соньків. Котл. Ен. V. 40.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАСКАБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.