Безвершки, -ків, м. мн. Раст. Veronica Chamaedrys L.                         
                        
                                                
                          Витаскати	Cм. витаскувати.                        
                        
                                                
                          
	Дотика́ти I, -ка́ю, -єш, сов. в. доткну́ти, -кну́, -неш, гл. 1) Дотрагиваться, дотронуться, прикасаться, прикоснуться. 2) Колоть, уколоть, уязвлять, уязвить словами.
                        
                        
                                                
                          Їжитися, -жуся, -жишся, гл.
	1) Щетиниться.  О волосахъ: подниматься. Аж серце хлопцеві завмірало, аж волосся їжилось. 
	2) Важничать. Чого воно (школяр) їжиться? чого дметься, як шкурлат на жару? — думав собі хурман.                         
                        
                                                
                          Недорослий, -а, -е. 	Недорослый. Нічим обуть панят недорослих.                         
                        
                                                
                          Повірний, -а́, -е́	Дающій въ долгъ (о торговцѣ, кабатчикѣ). Шинкарочко молодая, колись була повірная: повірь меду і горілки, бо не маю собі жінки.                         
                        
                                                
                          Потік, -то́ку, м. Потокъ, ручей.  Ум. потічок. Дійшов до потічка, став переходити, підкачав штани.                         
                        
                                                
                          Присмажка, -ки, ж. = присмака. Да все коли б смашненьке, да коли б сальця більше, присмажку добру зробили.  От ніщимня страва смашна без присмажки.                         
                        
                                                
                          Укріпити	Cм. укріпляти.                        
                        
                                                
                          Хвостяка, -ки, м.
	1) Ув. отъ хвіст. Здоровенний хвостяка.
	2) ж. Одна штука рогатаго скота. Та в його в пара хвостяк. Ум. хвостя́чка. Як би не він, у тебе в дворі і хвостячки не було б.