Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відгоряти

Відгоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. відгоріти, -рю, -риш, гл. Отгорать, отгорѣть. Уже на коневі і хвіст одгорів. Рудч. Ск. І. 118.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГОРЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГОРЯТИ"
Воскобоїни, -їн, ж. мн. Вощина, остающаяся послѣ топленія воска. Я вже знаю віск і воскобоїни. Ном. № 5780.
Галуза, -зи, ж. Вѣтвь. Гол. І. 206. Ум. галузка. Ном. № 1045; Галузонька. Є у лісі галузонька. Гол. І. 206.
Гірчак, -ка, м. 1) Раст. a) Hierochloa borealis R. et Srbult. ЗЮЗО. I. 125. б) Polygonum persicaria L. ЗЮЗО. I. 166. в) Polygonum hydropiper. Вх. Пч. I. 12. г) Sonchus arvensis L. ЗЮЗО. I. 171. д) Spirea filipendula. Лв. 101. е) — польовий. Malachium aquaticum Tries. ЗЮЗО. L 128. 2) Порода рыбы. Харьк. у. 3) Настойка на горькихъ травахъ. Конот. у.
Зачелядкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Пойти въ слуги, въ услуженіе.
Меті́льник, -ка, м. Метельщикъ. Метільники хату замітають. Харьк. у.
Нацуплювати, -плюю, -єш, сов. в. нацупити, -плю, -пиш, гл. 1) Надѣвать, надѣть, напяливать, напялить, натягивать, натянуть. Постоли як же поссихалисъ!.. насилу нацупив. О. 1862. II. 26.
Облавок, -вка, м. Бортъ (судна). Тогді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. І. 218.
Тещин, -на, -не. Принадлежащій тещѣ.
Титарів, -рева, -ве Принадлежащій церковному старостѣ. Хата титарева. Левиц. І. 10.
Тябрити, -брю, -бриш, гл. = тябричити. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДГОРЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.