Гупо́тнява, -ва, с. 1) Топотъ. Чую: гупотнява по дорозі, — думав, що коні біжать. 2) Стукотня (глухими ударами).
Дріжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Дрожать. Дріжить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Гей як вискочив козак Нечаєнко сам кониченька сідлати, гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дріжати.
Заполові́ти, -вію, -єш, гл. Зажелтѣть, зарыжѣть. Жито заполовіло — жнива надходять.
Морко́тя, -ті, ж. Ворчунья? Гиря-мокотя сидить моркотя.
Насонник, -ка, м. Подсолнечникъ.
Охабитися, -блюся, -бишся, гл.
1) — чогось. Забыть, потерять что-либо, воздерживаться отъ чего-либо.
2) — дома. Остаться дома. Я ся охабив дома.
Продовбувати, -бую, -єш, сов. в. продовбати и продовбти, -бу, -бе́ш, гл. Продалбливать, продолбить. Дірку продовби.
Решетина, -ни, ж. = решето. Малий коровай сплели, в ситині, в решетині, що не стане всій родині.
Чавунний, -а, -е. Чугунный. Чавунні східці.
Чміль, чмеля, м. Шмель. Чмелі гудуть. слухати чмелів. Лежать на землѣ отъ удара. Сердешний об землю упав, чмелів довгенько дуже слухав. Ум. чме́лик. Летить чмелик.
