Дреглі́, -лі́в, м. мн. = драглі.
Закопи́лювати, -люю, -єш, сов. в. закопи́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Вітер закопилив очерет на стрісі. 2) закопилити губу. Надуться, разсердиться; заважничать. Хоче б то всміхнутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи.
Маркі́тно нар. 1) Скучно, невесело. 2) Жутко.
Монтеля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = майталати. Вітер дерево монтеля.
Пробійчик, -ка, м. Шило, которымъ пробиваютъ дыры въ грохотѣ.
Пустопашний, -а, -е. . — худо́ба Скотъ, не употребляющійся въ работу.
Саківно, -на, с. Часть сака. Cм. сак. Часть підкладу.
Стрямкий, -а, -е. Крутой. Cм. стрімкий. Гора стрямка, треба воза гальмувати.
Тлумок, -мка, м. = клунок. Ум. тлумочок.
Шпуртонути, -ну, -неш, гл. Бросить съ силой, вылить. Нагрів казан, як шпуртоне (окріп) у те жлукто.
