Гу́сто, нар. 1) Густо. Де густо, там не пусто. Густо замісила тісто. 2) Обильно. Густо сльози ллються. 3) Во множествѣ, много. Манастирь весь богомольці густо обступили. Людей було не дуже густо. 4) Часто. Густо дивиться, та рідко бачить. Ча́сто й гу́сто. Очень часто. Моя мати часто і густо плаче за мною. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. 5) — дзвони́ти. Звонить во всѣ колокола. Як вийшла вона слідом за попадею, то вже густо дзвонили, аж стара дзвіниця хиталась. Ум. Густе́нько, густе́сенько.
До́вбиш, -ша, м. Литаврщикъ. Серед базару став коло стовпа довбиш та й почав бити в бубни.
Жахли́вість, -вости, ж. Пугливость.
Ля II. Употребляется какъ вставка. Я ходив ля до нею. П'ять днів ля робив.
Надроби́ти, -блю́, -биш, гл. Нарѣзать кусочками.
Особше нар. Въ особенности.
Поряджати, -джа́ю, -єш, гл. = порядкувати. Буду вам господарства доглядати, поряджати.
Пристановище, -ща, с. Пристанище. Був собі безщасний Іван, да такий безщасний, що нема... ніякого пристановища йому ніде. Нема йому пристановища, ніхто не приймає.
Рега, -ги, м. Названіе вола съ головой и рогами, похожими на голову и роги бугая.
Цаперка, -ки, ж. Заступъ.
