Двої́ти, двою́, двої́ш, гл. 1) Двоить. 2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть.
Кужівник, -ка, м. см. кужівка.
Латер, -тра, м. Куча дровъ, кубическая сажень дровъ.
Наборо́шнювати, -нюю, -єш, сов. в. наборошни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. — ті́сто. Посыпать мукой тѣсто, чтобы оно не липло къ столу.
Натутуритися, -рюся, -ришся, гл. Наежиться, встать (о перьяхъ, волосахъ).
Очкур, -ра, м.
1) Шнурокъ, вдѣваемый въ штаны для ихъ поддержанія, гашникъ. Штани на йому без очкура й матні. З переляку очкур луснув. Били мене скілько влізло — очкур перервали.
2) У мѣщанъ: презрительное названіе крестьянина. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій, а селянин міщанина — салогуб.
Появлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. появи́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Фарнагію! появись!
Прокататися, -та́юся, -єшся, гл. Прокататься. Син каже: прокатаємось.
Халаштан, -на, м. Скопецъ, кастрать.
Шмалко, -ка, м. Названіе быстро ходящаго вола.