Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гойданка, -ки, ж. 1) Качаніе. 2) = гойдалка. МУЕ. ІІІ. 169. 3) Родъ лемішки изъ кукурузной муки. МУЕ. І. 104.
Ди́вдерев, -ва, м. = Дивдерево. Лв. 98.
До́лі нар. Внизу, на землѣ, на полу. Долі посідали. Млр. л. сб. 83. Хоч долі, аби в своїй волі. Ном. № 8915. А гайдамаки положили Дриґу долі та насипавши йому на голу спину пороху, запалили і драли греблом. ЗОЮР. І. 248.
Дотараба́нити, -ню, -ниш, гл. Дотащить, донесть. Насилу дотарабанила мішок, — дуже важкий. Богодух. у.
Звик, -ку, м. Привычка, обыкновеніе. Вх. Лем. 418.
Кабзан, -на, м. Ходатай. Желех.
Неминущий, -а, -е. = неминучий. Смерть — неминуща дорога. Посл.
Підгортати, -та́ю, -єш, сов. в. підгорну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Подворачивать, подвернуть, подгинать. Сядь, Грицю, коло мене, ще й ніжечки підгорни. Чуб. V. 56. 2) Подгребать, подгресть. Підгорни ще жару до горщика. Окучивать, окучить растеніе. Підгортають городовину сапою. Шух. І. 164. Въ кобз. думѣ о бѣгущемъ, который какъ бы подгребаетъ себѣ подъ ноги землю: Брат піший піхотинець за кінними біжить-підбігає, чорний пожар під білі ноги підгортає. АД. І. 114. 3)під кого. Подчинять, подчинить чьей власти, покорить. Під себе ми своїх сусід не підгортали. К. Дз. 17. Спліндрувати ввесь Крим та й підгорнути під короля. К. ЦН. 221.
Розбіснуватися, -нуюся, -єшся, гл. Разшалиться, разбуяниться. Було як розбіснується (кіт), то і хата йому тісна: і по столу, і по лавах, і по миснику. Сим. 229.
Сплакати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Сплакав над ними (прощаючись), поблагословив їх. Гн. І. 145. Вона стала, сплакала, та й дома ся зостала. Гол. І. 216. 2) Выплакать. Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу. Чуб. V. 184.