Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гвор, -ра, м. Клинья въ штанахъ. Гол. Од. 66.
Застаршинува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Заначальствовать.
Лаштування, -ня, с. 1) Приготовленіе, снаряженіе. 2) = лаштунки 1.
Нагово́рювати, -рюю, -єш, сов. в. наговори́ти, -рю, -риш, гл. 1) Наговаривать, наговорить. 2) Наклеветывать, наклеветать. Що уже не робили, як з неї не знущались, що дідові не наговорювали, а їй усе байдуже: робить собі мовчки. Рудч. Ск. II. 55. Наговорив на його сім міхів горіхів. Св. Л. 299.
Підуздріти, -здрю, -риш, гл. Подсмотрѣть. Хиба, може, тілько Петро як небудь підуздрів їх, бо пильно слідив за Оксаною. Кв.
Позстарюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Состариться (о многихъ).
Тічити, -чу, -чиш, гл. Быть въ періодѣ случки. Корова тічить. Черк. у.
Тятива, -ви, ж. Тетива. Наготує лук до бою, тятиву тугу натягне. К. Псал. 13. Лука він натягне золотого і трепетну стрілу на тятиву наложить. К. Дз. 58.
Хабалка, -ки, ж. = хибалиця. Желех.
Чістрити, -рю, -риш, гл. Чесать на гребнѣ пеньку, шерсть. Гол. 35, 36. 39. Шух. І. 147.