Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бирка и бирька, -ки, ж. 1) Овца. 2) Шкура овечья, мерлушка. Гол. Од. 17. 3) шапка-бирка. Шапка изъ овчины. А ще на козаку бідному нетязі шапка-бирка, зверху дірка. Мет. 377. 4) Палочка, на которой нарѣзываютъ счетъ чего нибудь, бирка; то же, что карбіж. КС. 1893. V. 277. 5) = багнітка. Вх. Лем. 391. 6) Сосновая шишка. Харьк. у. Борз. у. 7) Родъ дѣтской игры. ЕЗ. V. 135. 8) Животное: стоногъ, тысячерогъ. Вх. Лем. 391.
Дожа́ти, -ся. Cм. Дожина́ти, -ся.
Домонта́рство, -ва, с. Сидѣніе дома, хозяйничанье дома. Краще.... було Грицькові домонтарство з любим його подружжям. Г. Барв. 146.
Ковзун, -на, м. Ползающій ребенокъ.
Податковий, -а, -е. Податной. Єв. Мт. XXII. 9.
Порозволікати, -ка́ю, -єш, гл. Растащить (во множествѣ).
Похмуріти, -рію, -єш, гл. Нахмуриться, придти въ дурное расположеніе духа (о многихъ). Усі похмуріли, зажурилися. Мир. ХРВ. 140.
Сірогривий, -а, -е. Съ сѣрой гривой. Ум. сірогри́венький. Грин. III. 339.
Соромливо нар. Стыдливо.
Ублагати, -га́ю, -єш, гл. Умолить; умилостивить. Росердила миленького, да вже не вблагаю; хоть вблагаю, не вблагаю, да вже не такого. Мет. 66. Та святих отіх благала, — таки ж ублагала. Шевч. 260.