Добува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. добу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Добывать, добыть; доставать, достать, пріобрѣтать, пріобрѣсти. От лисичка змерзла, то й побігла в село вогню добувать, щоб витопить. Чи у свахи сорочки немає, чи чобіт добуває? Панували, добували і славу, і волю. Буде з нас, — не діти в нас; а діти будуть, то сами добудуть. 2) Брать, взять (городъ во время войны). Добувати міста. 3) Вынимать, вынуть (саблю изъ ноженъ). 4) Доживать, дожить до срока. Мушу году добути. Іще тиждень добуду. Бона вже останні години добуває дома. Добува́ти ві́ку. Доживать.
Закатува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Замучить.
Заманя́чити, -чу, -чиш, гл. = замаячити. З жита заманячила дівоча постать.
Здавні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Устарѣть.
Навпрачки́ нар. Напрямикъ, прямикомъ, прямо. Cм. навпростець.
Окопуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. обкопатися, -паюся, -єшся, гл. = обкопуватися, обкопатися.
Опоживити Cм. опоживляти.
Продання с. Продажа.
Спристрітити, -річу, -тиш, гл. Сглазить. Спристрітили хлопця лихі люде.
Сумежник, суміжник, -ка, м. Сосѣдъ по земельнымъ владѣніямъ.