Белькотати, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи».
Дверча́тка, -ток, с. Ум. отъ дверчата.
Догля́нути Cм. Доглядати.
Же́ртка, -ки, ж. см. жердка.
Кльон, -ну, м. Проклятіе. То не огонь наше, то лице Мотрине; то не искри сиплються, — то її кльони й прокльони.
Пісняк, -ка, м. Постникъ.
Подзенькати, -каю, -єш, гл. = подзеленькати.
Подозвелити, -лю, -лиш, гл. Дозволить, позволить. Посилав спитати короля: чи подозволить він йому поторгувати у його королівстві.
Подоминати, -наю, -єш, гл. Окончить мять (во множествѣ).
Прикочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. прикоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Прикатываться, прикатиться. Прикотивсь до дверей.