Ду́хати, -хаю, -єш, одн. в. духну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Дуть на что нибудь, подуть, дунуть. Вітер як духнув. Ходім, каже, товаришу, ще до моря: хто більше води видме. — Ходім. От пішли. От Прало як духне, то чуть риби за хвоста не вхватить — аж до сухого.
Збір, збо́ру, м. 1) Собраніе. Збір людей. Ой великий двір, та маленький збір, — чом не вся родинонька? 2) Молочные продукты, получаемые отъ молока (сметана, масло и пр.). Який же там збір буде, коли ніде корові напастися, — тільки глечик молока надоїла. Збір поганий, бо молока мало. 3) мн. збо́ри. Сборки. Свита... з маленькими зборами.
Їдненький, -а, -е., Ум. отъ їде́н.
Многобо́жжя, -жя, с. Многобожіе.
Перегребти, -ся. Cм. перегрібати, -ся.
Султан, -на, м. Султанъ. Ум. султанчик.
Токма 1, -ми, ж.
1) Окончаніе, рѣшеніе, условіе, соглашеніе. Коб була яка токма, чи то я, чи він буде за соцького. Уже пижму зробили. Зроби вже яку токму з чоловіком. Чи уже є у їх яка токма, чи й досі нема?
Убиясник, -ка, м. = обаясник. Вовки їх (чортів) їдять.... Ото й кажуть: «вовк ззів убиясника».
Хоробний, -а, -е. Къ болѣзни относящійся.
Шкварчати, -чу́, -чи́ш, гл. Шипѣть и трещать на огнѣ. Тут кость і плоть, і жир шкварчали. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. Говоритъ также о сильномъ морозѣ. Мороз на дворі такий, що аж шкварчить. Cм. скварчати. Также объ особенно усердной работѣ. Ззіли по шматку хліба, та вп'ять до кіс, — аж шкварчить під косами.
