Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

шелепотіти

Шелепотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Шелестѣть.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 491.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШЕЛЕПОТІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШЕЛЕПОТІТИ"
Веремій, -мія, м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Котл. Ен. ІІІ. 8. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Стор. І. 252. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. Старод. у. крутити веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Потебн. ІІІ. 67. К. ЧР. 423 Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. К. МБ. XI. 142. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. Канев. у. крутити мізком веремію. Измышлять, задумывать хитрости. Потебен. ІІІ. 67. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. сказати веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію. Ном. № 3583.
Вечерниченьки, -ньок, ж. мн. ум. отъ вечерниці.
Звузи́ти, -ся. Cм. звужати, -ся.
Злягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. злягтися, зля́жуся, -жешся, гл. Совокупляться, вступать, вступить въ связь любовную. А та, чи зляглась, чи не зляглась з ужакою, — вже й завагоніла. ЗОЮР. II. 33. Ходив чоловік у чумацьтво, а жінка тим часом із салдатом зляглась. Мнж. 95. Злігся свекор, з невісткою. Н. Вол. у.
Зрізувати, -зую, -єш, сов. в. зрізати, зріжу, -жеш, гл. Срѣзывать, срѣзать. Їх зрізують, як спілий колос в полі. К. Іов. 54. Зріжу голову, вийму серце. Ном. стр. 303, № 473.
Кептар, -ра, м. Родъ короткаго полушубка безъ рукавовъ (у гуцуловъ). Шух. І. 121. Kolb. І. 41, 42. Ум. кепта́рик.
Окупатися, -паюся, -єшся, сов. в. окупитися, -плюся, -пишся, гл. Выкупаться, выкупиться, откупаться, откупиться.
Ставати, стаю́, -єш, сов. в. стати, стану, -неш, гл. 1) Становиться, стать. Ото він став навколішки, стенувся, — сириця так і тріснула. ЗОЮР. І. 6. Рече до сухорукого чоловіка: стань посередині. Єв. Мр. III. 3. стати на рушнику. Обвѣнчаться. З Марусею на рушнику стану. Мет. 104. 2) — до чого. Браться, взяться, приняться за что. Сей же як до чого став...., — уся душа його в роботі. МВ. ІI. 11. До бою, побою стати. Выйти на бой, вступить въ битву. Дали коня, дали зброю: ставай, синку, до побою. Pauli. стати до розмови. Заговаривать, заговорить. Тоді вже не станете зо мною до розмови, як тепер. Св. Л. 61. 3) Безл. Становиться, стать; получиться. Скілько кіп у вас жита стане на десятині? О. 1862. ІV. 106. 4)за кого, за що. а) Замѣнять, замѣнить кого, что. Мет. 241. Він мені за дитину рідну став. МВ. ІІ. 22. Став він мені за батька. Не стане кишка за начинку. Чуб. І. 256. б) Становиться, стать въ защиту кого, чего, заступиться. Хто за правду стане? 5) — на кого. Подниматься, подняться, возстать. Чи там раду радять, як на Турка стати, не чуємо на чужині. Шевч. 6) Останавливаться, остановиться. А в другий раз приходив ватажко Вовчок, та й став коло Константинова. ЗОЮР. І. 132. Станьмо, братіку, тута, коні попасімо. ЗОЮР. І. 40. 7) Наниматься, наняться. Я до його стала на рік. Став у царя до свинаря за підпасича. Мнж. 13. Стати під хуру. КС. 1882. X. 186. 8) Прибывать, прибыть на мѣсто. Сим конем скоро у Харькові станеш. Зміев. у. Ухватило його за серденько, став у Марусі на дворі живенько. Грин. III. 235. 9) Начинать, начать, стать. Стань його вчить, то воно й слухать не хоче. ЗОЮР. І. 13. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Став божий світ світати, стали вони на коні сідати. ЗОЮР. І. 41. Съ отриц. не. Переставать, перестать. Поки ми матір свою поважали, поти нам Бог годив: а не стали ми матки старенької знати.... не стали нас люде знати.... не стали ми в домівці на промешканні з молодими женами щастя й долі собі мати. ЗОЮР. І. 23. Не стало ні байраків, ні мелюсів ставати. АД. І. 108. 10) Наставать, настать, наступать, наступить. Гайдамаки дерли народ років може з десять, аж поки Мандебурія стала. ЗОЮР. І. 135. 11) Хватать, хватить, стать. Коли ви будете говіть? Тоді, як хліба не стане. Пом. № 134. 12) Происходить, произойти, случаться, случиться, явиться, оказаться. А даси те, що в тебе дома без тебе стало? Рудч. Ск. I. 101. 13) Получать, получить начало, начинаться, начаться. Не від нас ж стало, не нами й кінчиться. Посл. Стала слава, стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. Мет. 106. Вже стає на дворі світ. Котл. Ен. II. 38. 14) Дѣлаться, сдѣлаться, стать. Пень горів, а він руки грів, та й став йому дядько. Посл. Як народивсь Христос, то которі.... хрестились, так святими стали; котрі ж плювали, то камінем стали. ЗОЮР. І. 12. Чого смутна стала, мила? Мет. 74. Як гляну на дітей, то страшно стане. МВ. ІІ. 13. 15) Доставаться, достаться. Смійся, вражий сину, за сміх тобі стане. Чуб. 16) Обходиться, обойтись, стоить. Сімдесят карбованців весілля стало. Г. Барв. 321. Труда великого се діло стало. Полт. г. 17)в приго́ді. Пригодиться. Cм. еще пригода. 18) стати на слові. Сдержать слово. Супрун не став на слові. Н. Вол. у. 19) — на стану, станочку. Cм. стан. Ой тепер я доросла, на станочку стала. Гол. III. 291.
Тлунок, -нку, м. = шлунок.
Халазія, -зії, ж. Трепка, взбучка, потасовка. Зевес не дурно похвалявсь: получит добру халазію він видавить з тебе олію. Котл. Ен. І. 29.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ШЕЛЕПОТІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.