Верхом нар. = верхи. Не сідай верхом (на собаку).
Виростати, -таю, -єш, сов. в. вирости, -сту, -теш, гл. Выростать, вырости. Борода виросла, та ума не винесла. Буває, що і на полі рожа виростає.
Гордови́тий, -а, -е = Гордуватий. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною. Він був.... дуже гордовитий. Коли й гляне на тебе, то все одним оком через плече. Ум. Гордови́тенький.
Кудлати, -лаю, -єш, гл. Взъерошивать. Магирку зцуплю, волосся кудлаю.
Переліжний, -а, -е. Растущій на перелозі. Сіно гарне, переліжне.
Поклін, -лону, м. Поклонъ. Десь мій милий чорнобривий через людей поклоняється... А що ж мені по поклону, коли його самого нема. Поклони бити, класти, покладати, давати, віддати. Оддайте поклони мамі й жінці. Также подарокъ при передаваемомъ поклонѣ: А він її поклін дає — коня вороного, вона йому поклін дає — хусточку шовкову. Ум. поклінчик, покло́ночок.
Поминати II, -на́ю, -єш, сов. в. помину́ти, -ну́, -не́ш, гл. Проходить, проѣзжать, проѣхать и пр. мимо, миновать, минуть. Ми вже той хутір поминули. Уже петрівочка поминає.
Поперекушувати, -шую, -єш, гл. Перекусить зубами (во множествѣ).
Призволення, -ня, с. Позволеніе; соизволеніе.
Чужаниця, -ці, об. Употребляется по большей части съ эпитетомъ чужа. Чужой человѣкъ, чужіе люди. Чужа чужаниця під такий час поможе, а то рідні. Не добре чужому чужаниці на чужині помірати. Треба мені до свого роду чутку-звістку передати, бо тут чужа чужаниця.