Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виказувати, -зую, -єш, сов. в. виказати, -жу, -жеш, гл. 1) Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, высказывать, высказать. І ушки в мене сміються, так ними (дітьми) втішаюся, та їм сього не виказую. Г. Барв. 293. Виказує на тебе, що ти з ним крав. Екатер. у. 2) Выговаривать, выговорить, высказывать, высказать. Лає чоловіка та виказує. Рудч. Ск.
Го́сточко, -ка, м. Ум. отъ гість.
Ґу́ґолька, -ки, ж. Ум. отъ ґуґля.
Католичка, -ки, ж. = кателичка. Чом матір не вбили, ту прокляту католичку, що вас породила? Шевч. 199.
Колядчаний, -а, -е. Относящійся къ колядкам. Желех.
Обігріти, -рію, -єш, гл. Обогрѣть.
Обітерти Cм. обтирати.
Обпіратися II, -ра́юся, -єшся, сов. в. обіпра́тися, обперуся, -ре́шся, гл. Мыть, помыть себѣ бѣлье.
Пахати, -хаю, -єш, гл. Нюхать, обонять. Угор.
Польовка, -ки, ж. = полювання. Вх. Уг. 261.