Вигукнути Cм. вигукувати.
Відмагатися, -гаюся, -єшся, сов. в. відмогтися, -можуся, -жешся, гл. 1) Отговариваться, отговориться, отказываться, отказаться. Як уже там царівна не облагалась, шо не робила, — треба їй за, його йти. Черт йти меншому на сторожу, — той одмагається. 2) Отдѣлываться, отдѣлаться, избавляться, избавиться. Слухайся мене, то, може, од батька одможешся. Він од усякої кари відможеться, як оте прокаже.
Дільни́ця, -ці, ж. 1) Надѣлъ. Наші дільниці отам над шляхом. 2) Отдѣленная часть для работы въ полѣ. 3) Полевыя ворота за деревнею на выѣздѣ , a также канава вокругъ села для отдѣленія царини. 4) Канава пограничная.
Дошку́льний 1, -а́, -е́. = дошкульний. Нагачєка-доротяночка не вельми дошкулька: де ударить та по тілі, — розсядеться шкурка.
Забайду́же нар. = байдуже. А як він випас нам луки, мак те забайдуже?
Задекретува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Приказать, дать указъ. Як ваше лукаве серце поверне справою, так він бідаха (царь) і задекретує. Одно тілько наше зосталось при нас — живе українське слово. І тому задекретовано згинути.
Нами́сник, -ка, м. Посудная полка или небольшой шкапчикъ для посуды надъ дверью гуцульской хаты.
Невмивака, -ки, ж. Неумытый. Замурзаний грязею невмивака.
Почки, -чо́к, ж. мн.
1) Внутренности (тѣла).
2) Зернышки тыквы.
Просяяти, -ся́ю, -єш, гл. Просіять. Ой зіронька зійшла, стала, аж бо на ввесь світ просяла.