Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Винагороджувати, -жую, -єш, сов. в. винагородити, -джу, -диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу.... — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.
Відземок, -мка, м. Часть древеснаго ствола до вѣтвей.
Відпорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. відпоротися, -рюся, -решся, гл. Отпарываться, отпороться.
Докури́ти, -ся. Cм. докурювати, -ся.
Кабанча, -чати и кабанчик, -ка, м. Ум. отъ кабан.
Напосіда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. напосі́стися, -ся́дуся, -дешся, гл. 1) Приставать, пристать, навязываться навязаться, нападать, напасть. Напосілася жінка, щоб таки їхати у ярмарок. 2) Твердо вознамѣриться что-либо сдѣлать. Напосілися на тоє, шоб тужило серце моє. Чуб. V. 248. Напосівся хату будувати.
Наряжа́тися, -жа́юся, -єшся, гл. = наряджатися.
Стравня, -ні, ж. Пропитаніе, кормъ. Радом.
Уклюнути, -ну, -неш, гл. Клюнуть. Ні одна риба не вклюнула.
Хрестато нар. Крестообразно, накрестъ. Шух. І. 193.