Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лопіт

Ло́піт, -поту, м. Стукотня. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОПІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОПІТ"
Брилець, -льця, брилик, -ка, бриличок, -чка, м. Ум. отъ бриль.
До́нін, -на, -не. Принадлежащій дочери.
Запові́трити, -рю, -риш, гл. 1) Заразить (воздухъ). 2) Завонять.
Нав'я́зкуватий, -а, -е. Навязчивый, назойливый, надоѣдливый. Конст. у.
Позамовляти, -ля́ю, -єш, гл. Заговорить (болѣзни во множествѣ).
Скіпка, -ки, ж. Ум. отъ скіпа.
Старчовод, -да, м. = поводирь (у старця). Конст. у.
Судно нар.? Ні вічно, ні судно не скаже. Ном. № 7735.
Усидіти, -джу, -диш, гл. Усидѣть. На улицю не піду і дома не всиджу. Мет. 116.
Четверниця, -ці, ж. Четверка воловъ. Ум. четверни́чка. А в чистім полі близько дороги орет ми плужок четверничкою. Гол. II. 17.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛОПІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.