Балабій. Употребляется пастухами овецъ въ призывѣ для козловъ. Отара на тирлі або в роспаш; виходить личман вперед, кличе цапів так: гей цо! балабій! цо, цо! балабій! цо! — Цапи, де б не були, ідуть до личмана, вівці за цапами.
Гладуха, -хи, ж. Полная, жирная женщина.
Грани́стий, -а, -е = Гранчастий. Оті гранисті яблука такі квасні.
Забурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться. 2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали. В рівчаки струмочок забурчав. . .
Запуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. запусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скотѣ). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. 2) Пускать, пустить въ ходъ. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. 3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонжать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нюю спис запускав. 87. 4) — чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. 5) Запускать, запустить, оставить безъ присмотра, въ небреженіи. Одна ка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині... позасихало тісто. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. 6) тереве́ні запусти́ти. Начать болтать.
Нака́кати, -каю, -єш, гл. 1) Дѣтск.: Испражниться. 2) О великороссахъ: наговорить слова какъ: Прийшов кацап, подивився, накакав, накакав та й пішов.
Обніжок, -жка, м.
1) = обміжок. Упав сніжок на обніжок.
2) мн. Шерсть съ овечьихъ ногъ.
3) мн. Перекладины между ножками стола или стула.
Позрівнювати, -нюю, -єш, гл. Сравнять (во множествѣ).
Чорноморець, -рця, м. Черноморецъ, черноморскій козакъ. Піду на Тамань, пристану до чорноморців.
Шмальнути, -ну, -неш, гл. Однокр. отъ шмалити = смальнути. О жгучемъ, рѣзкомъ вѣтрѣ: дунуть, подуть. Шмальне на дворі, що й носа не витикай.