читака
Читака, -ки, об. Чтецъ, чтица. Із тебе, як бачу, і читака поганий.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 464.
Том 4, ст. 464.