Випливати, -ва́ю, -єш, сов. в. випливти и виплисти, -пливу, -веш, гл. Выплывать, выплыть. Випливає з води мати. Випливає щука. Виплив човен з очерету. Із за лісу, з-за туману місяць випливає.
Відпиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відпитися, відіп'юся, -єшся, гл. Напиваться, напиться вдоволь. Знайшли воду, не відіп'ються; тяжко вже їм і дихати.
Ди́бки IІ, ди́боньки, дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сі, дибу́сеньки. О дѣтяхъ: ходить ( = дибати). — ста́ти, ходи́ти. О дѣтяхъ: стать, ходить: о взрослыхъ: стать, ходить на цыпочкахъ. Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку. Инша скочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула.
Крижувати, -жую, -єш, гл.
1) Воздвигать кресты. На тій землі крижі крижують, ой там вони церков будують.
2) Распинать на крестѣ. Ой, Ісусе мій, Сусе крижований.
Лобури́сько, -ка, м. Ув. отъ лобурь.
Насолити Cм. насолювати.
Нізка, -ки, ж.
1) Мякоть въ тыквѣ.
2) Въ деревѣ: слой, находящійся непосредственно подъ корою, cambium.
Пляха, -хи, ж. Бутыль, большая бутылка. Таз у сінях мене нагнав з пляхою превеликою: «Випий чарку, випий!»
Укоренити, -ся. Cм. укореняти, -ся.
Чорнохлібний, -а, -е. О пищѣ: состоящій изъ одного чернаго хлѣба. Ховають у торби своє чорнохлібне снідання.