Вистигати, -гаю, -єш, сов. в. вистиг(ну)ти, -гну, -неш, гл. 1) Поспѣвать, поспѣть, успѣвать, успѣть. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зімувати до лугу. Тут хліб постиг, — виймаю, а в другій діжі вистиг — саджаю. Вистигти на Божу службу. 2) Спѣть, поспѣть, зрѣть, созрѣть. 3) Остывать, остыть.
Заночува́ти, -чу́ю, -єш, гл. 1) Заночевать, остаться на ночь. Добре, остануся, заночую в тебе. 2) О дѣвушкѣ или парнѣ: лечь спать съ кѣмъ (на посидѣлкахъ). Я з тобою вечерую, з другим заночую. 3) Принять на ночлегъ. Чи спиш, серце, та чи чуєш, чи Добоша заночуєш?
Зелене́ць, -нця́, м. 1) Незрѣлый плодъ. Cм. зеленцем. 2) Раст. Ой на горі мак сіють, під горою зеленець.
Накри́жник I, -ка, м. Въ шлеѣ: нахребетникъ, продольная полоса на крупѣ лошади, пришитая къ откоснымъ ремнямъ и къ круговому.
Нацуплювати, -плюю, -єш, сов. в. нацупити, -плю, -пиш, гл.
1) Надѣвать, надѣть, напяливать, напялить, натягивать, натянуть. Постоли як же поссихалисъ!.. насилу нацупив.
Обрідити, -джу, -диш, гл. Разрѣдить, сдѣлать рѣже, — напр. лѣсъ, вырубивъ нѣкоторыя деревья въ густо растущемъ лѣсу.
Суховила, -вил, мн. Вилы трезубцемъ съ поперечной перекладиной, — для накладыванія навоза. НВолын.
Тандитник, -ка, м. Ветошникъ, старьевщикъ.
Уласкавити, -ся. Cм. уласкавлювати, -ся.
Хру-хру! меж., выражаюшее хрюканіе свиньи. Свині біжит та й: хру-хру.