Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Керсет, -та, м. = керсетка. Та продала дівчина керсет, та купила чумакові кисет. Н. п.
Крученик, -ка, гл. Табакъ въ свернутыхъ листьяхъ. Вх. Зн. 30.
Моги́ла, -ли, ж. 1) Могильная насыпь надъ похороненнымъ. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару... Та й висип же, мати, високу могилу, та й посади, мати, червону калину, щоб сказали люде: на всю й Україну. Мет. 96. Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую. Н. п. Ой по тих могилах угору високих, по тих гробовищах, у землю глибоких, лежить мого роду без ліку. К. Досв. 2) Курганъ. У полі могила з вітром говорила. Бал. 51. роблені могили. Курганы, насыпанные для сокрытія чего-либо. Згадав про роблені могили, которі близько слободи... Як Україну воювали татари, різали людей, всі бугаївці там ховали жінок, худобу і дітей. Алв. 67. 3) У гуцуловъ-древорубовъ: обрубленныя верхушки и вѣтви деревьевъ, сложенныя въ кучу. Шух. І. 178. 4) При отливкѣ предметовъ: двѣ половины глиняной формы, сложенныя вмѣстѣ одна надъ другою. Шух. І. 281. Ум. могилка, моги́лонька, моги́лочка. мн. могилки. Кладбище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає. ЗОЮР. II. 89.
Насуплюватися, -плююся, -єшся, сов. в. насупитися, -плюся, -пишся, гл. Нахмуриваться, нахмуриться. Один з троянської громади, насупившися, все мовчав. Котл. Ен. II. 34. Лемішка сидів насупившись. Левиц. І. 275. А тут хмара насупилась і зразу така темрява! Г. Барв. 236.
Почепляйти, -ля́ю, -єш, гл. Надѣть, навѣсить, нацѣпить (во множествѣ).
Розбурхатися, -хаюся, -єшся, гл. Разбушеваться.
Термін, -ну, м. Срокъ, опредѣленное время. Которий забариться і не прибуде в термін, той не утече значного військового карання. Кост. Ч. 3.
Трепілка, -ки, ж. пт. Coturnix communis, перепелъ. Вх. Лем. 475.
Урікати, -каю, -єш, сов. в. уректи, -речу, -чеш и урікнути, -кну, -неш, гл. 1) Укорять, укорить. Ніхто мене ні в чім не урікне. О. 1862. V. 40. 2) Сглаживать, сглазить (человѣка). Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало. Лебед. у. Врече тебе й косу твою. Мил. 50. Той нашу бджолу урече. Мнж. 151. Щоб не врекли вражі люде моєї краси. Н. п.
Урубний, -а, -е. = рублений? Пливи, пливи, квітко, до врубної криниці. Н. п.