Загуркота́ти, -чу́, -чеш и загуркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Загремѣть раскатами. Буря повстала, загуркотіло. 2) Застучать, загремѣть. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Заскреготали зубами відьми й загуркотіли з хати.
Кицяти, -ця́ю, -єш, гл. Въ игрѣ въ жмурки: дотрагиваться до кого либо изъ прятавшихся, который послѣ этого начинаетъ жмурить.
Мушта́тий, -а, -е. Мохнатый.
Обітріти, -рію, -єш, гл. = обвітріти. Станьмо тутечка підождімо, поки сонце обітріє. Дума. Що воно таке, Архипе, обітріє?.. — Се як вітром перейде під час ісходу сонця, от сонце і обітріє.
Розсилати, -ла́ю, -єш, сов. в. розіслати, -шлю, -леш, гл. Разсылать, разослать. От десь мої воли пропали! Шукаю сам і хлопців розіслав і найти не можна. Дрібні листи писала, по губернях розсилала.
Смолавий, -а, -е. Сопливый.
Тхір, тхора, м. Хорекъ, Mustela putorius. Дома лев, а на війні тхір. Ум. тхо́рик.
Устрим, -му, м. = упин. Нема встриму вдовиному сину.
Чебрець, -цю́, м. Раст.: a) Thymus Serpyllum L. б) Thymus vulgaris. Заросла могила травою та чебрецем. б) — лісовий. Theucrium Chamaedris L.
Шенелія, -лії, шене́ля, -лі, ж. Шинель. Ти, москалю, і добрий чоловік, та шенелія твоя злодій.
