Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чавити

Чавити, -влю, -виш, гл. Давить, мять.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 442.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧАВИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧАВИТИ"
Вітрів, -рова, -ве Принадлежащій вѣтру. Чуб. II. 15. Жене, як вітрів батько. Ном.
Горщі́вка, -ки, ж. Желтоватая глина, идущая на выдѣлку горшковъ. Шух. І. 260.
Джгуто́к, -тка́, м. Ум. отъ джгут.
Кав'ярка, -ки, ж. Прислужница въ кофейной. Желех.
Плавзати, -заю, -єш, гл. = плазувати. О. 1862. IX. 107.
Поквапний, -а, -е. Поспѣшный.
Помеженник, -ка, м. = поміжник. Він мені помеженник, межа з межею: як же мені не знати його. Новомоск. у.
Пообгодовувати, -вую, -єш, гл. Обкормить (многихъ). Це ви нас так пообгодовуєте, що й завтра не схочеться. Богодух. у.
Розмірач, -ча, м. Циркуль деревянный у бочаровъ. Черк. у.  
Сокотіти, -кочу, -тиш, гл. = сокотати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧАВИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.