Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Догріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. догребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Догребать, догресть.
До́шка, -ки, ж. 1) Доска. Не тра, мати, не тра, мати, попа турбувати: чтирі дошки, сажень землі, то й буду лежати. Чуб. III. 154. 2) Родъ скамьи въ водѣ возлѣ берега, на которой женщины моютъ бѣлье и пр. Ой на річці та на дощечці, там дівчина та полощеться. Мет. 118. 3) Лопасть руля у плота. Cм. керма. Шух. І. 181. 4) Су́дна до́шка? Пам'ятатиме до нових віників і до судної дошки, покуль аж пороху на очі насиплють. Ном. № 3645. Ум. до́щечка. Ном. № 5227.
Копитонько, -ка, с. Ум. отъ копи́т.
Ми́шкати, -каю, -єш, гл. = мишкувати 3. Чуб. VII. 576.
Налютува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Назлобствоваться.
Пашний, -а́, -е́ О соломѣ: съ примѣсью травы. Пашна солома.
Придаток, -тку, м. Прибавленіе, прибавка. Придаток не стоїть за даток. Ном. № 10590. На придаток дам ще корову.
Розчинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. розчатися, -зічнуся, -нешся, гл. = роспочинатися, роспочатися. Чуб. І. 2.
Тріп I меж. для выраженіи встряхиванія, дрожанія. Драг. 181.
Троскотання, -ня, с. Крикъ куръ. Шейк.