Голос, -су, м. 1) Голосъ. Козацьким голосом гукає. Почула Леся Кирила Тура голос. на такий голос. Такимъ голосомъ. Питає його на такий саме голос, як у дочки. У голос. Громко. Ой прийшли до Дунаю та у голос гукнули. Плаче-плаче, а далі й заридає у голос. Іван у голос тужить. у голос ударились. Заплакали громко. Иногда въ томъ же значеніи совсѣмъ безъ глагола. Батько і мати бачуть лихо, та в голос. Справді робиться страшно. Деякі вже й у голос. не своїм голосом. Громко, испуганно, неестественно. Кричить не своїм голосом. у свиний голос. Несвоевременно; чаще всего: очень поздно. подати голос. Отозваться. Марина перша було подає голос. в один голос. Одинаково. Чи можна ж, щоб стільки людей брехало та все в один голос? на голос. Громко. Брат читає коло стола на голос. Ум. голосок, голосочок, голосонько. Кого я люблю — по голосоньку пізнаю.
Збі́глий, -а, -е. Бѣглый.
Їдіння, -ня, с. = їдення. Там тобі питіння, там тобі ідіння, там тобі одпочивання.
Каралуш, -ша, м. Клинъ, которымъ сбиваютъ плоть.
Кимаччя, -чя, с. соб. Обрубки дерева, части жердей и пр.
Образок, -зка, м.
1) Ум. отъ образ.
2) мн. Обранки. Раст. Calla palustris L. Ум. образочок.
Перекудовчити, -чу, -чиш, гл. = перекудлити.
Поглухнути, -немо, -нете, гл. Оглохнуть (о многихъ). Як холодцю поїдять, то так зараз і поглухнуть. Люде поглухли.
Пороспозирати, -ра́ю, -єш, гл. = розглянути.
Соснонька, сосночка, -ки, ж. Ум. отъ сосна.
