Вечорина, -ни, ж.
1) = вечір. Хоч не вранці, — в вечорині.
2) = вечеря. Да спасибі, сину, за сю вечорину.
3) мн. Совмѣстный ужинъ невѣсты съ дружками, а жениха съ боярами и со всей свитой — въ субботу. Ум. вечоринка. Коли б мені не тини та не перетинки, ходив би я до дівчини та що вечоринки.
В'янути, -ну, -неш, гл. 1) Вянуть. Куди гляне, трава в'яне. 2) Чахнуть, увядать. Чого в'янеш, моя доню? Лихо, лихої мати в'яне, дочка червоніє. серце в'яне. Сердце замираетъ, духъ захватываетъ. З мушкетом стане, а серце в'яне. Твоє личенько біле рум'яне, хто на його гляне — серденько в'яне. волос в'яне (слухаючи що) — говорится, когда приходится слышать что-либо сильно непріятное? А в мене волос в'яне, се слухаючи. Так співає, аж волос в'яне.
Ґе́дзик, -ка, м. Ум. отъ ґедз.
Клекотіти, -кочу, -ти́ш, гл.
1) Клокотать, бурлить, шумѣть. Смола там в пеклі клекотіла. Перед їми море миле гомонить і клекотить. Оце дудлить, аж у горлі клекотить.
2) Квакать шумно (о лягушкѣ). Жаби клекотять.
Перехибити Cм. перехиблювати.
Попроститися, -щу́ся, -сти́шся, гл. 1) Проститься. От попростивсь він і пішов собі. Прощавайте, сусідоньки, може з ким сварився, та хоч сварився, не сварився, аби попростився. 2) Испросить прощенія. За шо, каже, я її ударив? вернусь, попростюсь.
Путарайки, йок, ж. мн. Раст. Ribes rubrum.
Рубаний, -а, -е. Рубленный. Рубаних дров уже трошки зосталося, — треба вже рубати. Рубана рана. Рана отъ сабли или другого подобнаго рубящаго оружія. Маю я на собі девять ран — рубані широкі, а читирі — стреляні глибокі. рубаний коло́дязь = рублений колодязь. Ой в рубанім колодязі.... там дівчина воду брала.
Тирша, -ші, ж. = з'їди. Тиршу (з сіна), те, що не їсть маржина, загрібають і стелять під ківні корови, а звідси скидають у гній.
Чаїний, -а, -е. Принадлежащій пигалицѣ. Видрав яєць.... двадцятеро качиних, одно чаїне.
