Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Закрича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Закричать. Лучче замовчиш, ніж закричиш. Ном.
Зотліти, -лію, -єш, гл. Истлѣть. Моє біле тіло під нагайкою зотліло. Гол. I. 196. Хусточка зотліла. Мл. л. сб. 277. Пішла вона (надія) на той світ в преісподню, коли ще й там знайду впокій, зотлівши. К. Іов. 38.
Ло́скотно нар. Щекотно. Дитині лоскотно, воно й сміється. Чуб. III. 108.
Моло́дчати и молодшати, -чаю(-шаю), -єш, гл. Дѣлаться моложе.
Невіхна, -ни, ж. = невістка. Прийшла свекруха невіхну побужати. Мет. 265. Мамочка каже: мій синок їде, мій синок їде, невіхну везе. Грин. III. 11. Ум. невіхнонька, невіхночка. Вставай, невіхнонько, час до череди шати. Чуб. V. 694.
Переглежувати, -жую, -єш, гл. = переглядати.
Попойти, -йду, -йде́ш, гл. Идти долго. Як попойшли ми день та другий, так на третій як повставали, то вже я не ступну на ноги. Кіевск. у.
Хатка, -ки, ж. Ум. отъ хата.
Штучечка, -ки, ж. Ум. отъ штука.
Шулькати, -каю, -єш, гл. Кидаться, бросаться, падать сверху скорымъ полетомъ. Вх. Пч. І. 15.