Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хибити

Хибити, -блю, -биш, гл. 1) Ошибаться, давать промахъ, погрѣшать, сбиваться съ пути. Мір землю сажнем, а не ланцюгом, то не будеш хибити. Черк. у. Не хибив я проти його закону, його слова ховав у щирім серці. К. Іов. 51. Прямуйте ж, добродію, куди задумали, не хиблючи. К. (О. 1861. І. 310). 2) Миновать, обойти. Він думав, що то його хибить. Н. Вол. у. То вже вас не хибить — мусите робити. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 396.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХИБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХИБИТИ"
Бліяти, -лію, -єш, гл. = блеяти. Там геть за лісом череда десь бліє. Федьк. І. 18.
Гишпанка, -ки, ж. Испанка.
Жа́ждувати, -дую, -єш, гл. = жадати. Хворий жаждує того й того. Черк. у.
Комети нар. = коміть. Голуб в лету комети паде. Вх. Зн. 27.
Мерзе́но нар. Гадко, мерзко, омерзительно. Як вість така прийшла до Турна, то так мерзено іскрививсь, що тварь зробилась нечепурна. Котл. Ен. VI. 63.
Набубня́віти, -вію, -єш, гл. 1) = набубні́ти. Уже горох добре набубнявів, — пора садити. Новомоск. у. 2) О древесныхъ почкахъ: раздуться предъ тѣмъ какъ распуститься. Бруньки набубнявіли на вишні, а де-не-де і листочки роспускає. Новомоск. у.
Негоїстий, -а, -е. Плохо заживающій (о ранѣ).
Пооб'їдатися, -даємося, -єтеся, гл. Объѣсться (о многихъ). Пооб'їдалися, аж із за столу важко встати. Черниг. у.
Турлук, -ка, м. Земляной кирпичъ. Шейк.
Хвіятися, хвіюся, -єшся, гл. Колебаться, качаться. Корабель хвіється.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХИБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.