Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хабуз

Хабуз, -зу, м. 1) Грубыя сорныя травы. Желех. 2) = хабаз. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАБУЗ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАБУЗ"
Безживний, -а, -е. Безжизненный, мертвый. Краса безживна. Щог. В. 64.
Береговище, -ща, с. Прибрежье.
Долата́ти Cм. долатувати.
Каменяр, -ра, м. Каменоломъ. Желех.
Марні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Чахнуть, худѣть, вянуть. Марніє та й марніє Парася моя. МВ. ІІ. 25. А щоб личко не марніло з чорними бровами, — до схід сонця в темнім лісі умийся сльозами. Шевч. 81.
Повиганяти, -ня́ю, -єш, гл. = повигонити.
Потеря, -рі, ж. Порча, вредъ. Він остався на дорозі, бо йому трапилась потеря: упряж порвалась. Борзна.
Прокаратати, -та́ю, -єш, гл. Прожить. Як довгий вік прокаратаєш. Г.-Арт. (О. 1861. III. 112).
Скотище, -ща, с. = скота. Вовче скотище. Морд. Пл. 67.
Стількісь, стількось, нар. Нѣсколько. Минуло стількось років. Левиц. І. 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХАБУЗ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.