Забурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться. 2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали. В рівчаки струмочок забурчав. . .
За́гад, -ду, м. 1) Затѣя. 2) Заказъ. 3) Приказаніе, распоряженіе. Загад діло справує. Чи тобі загад був у поле йти?
Настоянка, -ки, ж. Настойка.
Пер'ян, -на, м. = перістий віл. Cм. перістий 1.
Поцвірготати, -чу́, -чеш, гл. = поцвірчати.
Різовини, -вин, ж. мн. Опилки.
Утруднити Cм. утрудняти.
Храбруватися, -руюся, -єшся, гл. = храбрувати. Ентел там сильно храбрувався.
Чурувати, -ру́ю, -єш, гл. Быть чурою. Ти всюди був мені слугою вірним, — як братнє серце, чурою прихильним, — тепер не будеш більше чурувати, а з нами брат за брата пробувати.
Шиналь, -ля, м. Гвоздь для прибиваній шины, къ колесу.
