Арешто́вувати, -вую, -єш, сов. в. арештува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Арестовывать, арестовать. 2) Забастовать (въ карточной игрѣ). 3) Въ думѣ «про Самійла Кішку» употреблено въ значеніяхъ: вооружать и приготовлять къ стрѣльбѣ: Ой із города Трапезонта виступала галера... гарматами арештована. Тогді козаки собі добре дбали: сім штук гармат собі арештували, яссу воздавали.
Боязько нар. 1) Страшно. Собаки не боязко, та дзвяги його. Боязько мені, бо тоді вони мене всі покинули. 2) Боязливо, робко. Усі боязко дивились на Зіньку. Ум. боязкенько, боязькенько.
Відсіч, -чі, ж. Отраженіе нападенія, отпоръ. Давали таки добру одсіч харцизякам.
Вірити, -рю, -риш, гл.
1) Вѣрить. Не вірь, то звір: хоч не вкусить, то злякає.
2) Давать въ долгъ. Не вірять шинкарі горілки.
Дува́нитися, -нюся, -нишся, гл. Дѣлиться. А инші вже за воєнні лупи татарські змагаються, як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись.
Забра́ти, -ся. Cм. забірати, -ся.
Кривоголовий, -а, -е. Съ уродливой головой.
Мо́вчки нар. Молча, втихомолку. Стояли мовчки всі смутні. Вийшла мовчки з хати. Самі в покою сидять мовчки, без гуку, без гомону.
Чемесити, -шу, -сиш, гл. Давить, выдавливать, топтать.
Шитий, -а, -е. 1) Прич. отъ шити. Теплий кожух, тільки шкода, не на мене шитий.
2) прил. Шитый, вышитый. Шитими рукавами помахає.
