Живете́нь, -тня, м. Подпочва. Cм. живець 2.
Зарі́жок, -жку, м. У кожевниковъ: при разрѣзываніи кожи поперечными кусками на семь кусковъ (начиная отъ хвоста) заріжок — послѣдній кусокъ, находящійся передъ рогами.
Мо́рщина, -ни, ж. Морщина. Ум. мо́рщинка.
Наґуна́дзити, -джу, -диш, гл. 1) Набить шишку кому. 2) Навертѣть на голову что-либо чалмообразное.
Наку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. накури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Дымить, надымить. Накурила димом. 2) Накуривать, накурить (о табакѣ). 3) Пилить, напылить, поднимать, поднять пыль. 4) Накуривать, накурить. Горівки накурити. Наш пан ся журит, як пива накурити, женчиків напоїти. 5) Кадить, накадить. Ладаном накурено. 6) Окуривать, окурить. Да причаруй ти да козаченьки, що гуляє зо мною! А циганочка да ворожечка мою волю вволила: ой урізала русої коси да козака накурила.
Пранець, -нця, м. Чаще употреб. во мн. ч. пранці. Сифилисъ. Хай тобі на язиці сядуть... пранці. (. — ругательство, также какъ и въ слѣдующей фразѣ: Іди ж куди хоч, пранець тебе бери.
Пропхнути, -ну́, -не́ш, гл. = пропхати.
Трухлобокий, -а, -е. Со сгнившимъ бокомъ. Хата батьківська трухлобока лежить.
Ходуні, ходусі, гл. Дѣтск. ходить. Ум. ходусеньки. А в ніженьки ходусеньки, а в рученьки ладусеньки.
Чуркало, -ла, с. = джерело.
